22 жовтня 2007 р.

Індійське кіно - це кіно!

Принаймні такий результат першого антисоціологічного експрес-опитування на цьому блозі "Що таке індійське кіно?". Ось як розподілилися 11 голосів:

- Затягнуті пісні-голосіння. Це неможливо дивитися. - 2
- Страшенно кумедне видовище. - 2
- Вікно в індійську культуру, звичаї, мистецтво, менталітет. - 2
- Це нагода розслабитися й відволіктися від реальності. - 5
- Узагалі не кіно. - 0

10 жовтня 2007 р.

Пародія на боллівудське перегравання

Деякі особливо віддані фани ображаються на цей ролик. Ну невже їм так важко визнати, що навіть актори, які вміють грати, все одно мусять передати куті меду?! З іншого боку, індійці вони ж такі і є: темпераментні і щирі. Усе на обличчі мусить бути написано, і то жирними мазками.

9 жовтня 2007 р.

Індонезійський фільм. Уперше в Україні

Гряде черговий фестиваль "Азія-Кіно" - у Києві 11-16 жовтня у кінотеатрі "Україна". Усі азіє- та сінемафіли в екстазі. Прогляньте афішу, і ви теж схочете побачити кожен фільм. Але я особливо чекаю на стрічку Гаріна Нуґрого Опера Ява/Opera Jawa (2006). Це сучасний індонезійський переспів старої як світ історії з індійського епосу "Рамаяна". Був собі принц Рама, була собі його дружина Зіта. І було все казково, поки Зіту не спокусив зловісний король...
Опера Ява - це суцільне видовище, пишуть усі як один огляди. Багато музики, танців, барв. Ніби справді опера.

15(пн) і 16(вт) жовтня, 19:00, к-р "Україна", синхронне озвучування, 120 хв.

2 жовтня 2007 р.

Усі новини в одному місці

Приєднуйтеся до підписки на новини з Боллівуду, якою користуюся я. Якщо ви отримуєте інші RSS, то знаєте, про що йдеться.

Коли ні, то можете випробувати чергову технічну можливість. Якщо сподобається, то ви читатимете новини всі в одному місці, замість щоразу копирсатися по сайтах. Отже, 3 кроки:

1. Заходите на Google Reader. Якщо вже є пошта на Gmail, то реєстрація не потрібна.

2. У лівій колонці знаходите Add subscriptions і вводите туди посилання rss з сайту, чиї оновлення ви би хотіли отримувати. (На сайті треба просто знайти маленький оранжевий квадратик з напівколами, натиснути правою кнопкою і скопіювати ярлик).

3. Якщо хочете поживитися вже готовими плодами на тему Боллівуду - 10 сайтів із новинами, відео, оглядами та фото, то скачуєте собі за секунду мій файл. На Ґуґл-рідері у лівому нижньому куткові натискаєте Manage subscriptions, Import/Export і вкладаєте скачаний файл як OPML-файл.

Амрапалі бореться за титул головної танцівниці

Ви тільки подивіться, що робиться з їхніми руками, ногами, бровами й очима! Талановита від бога Виджаянтімала, яка грає Амрапалі, звичайно, танцює краще, ніж суперниця. Зверніть також увагу на музику.

1 жовтня 2007 р.

Десять веб-заповідей для фаната

Жартую. По-перше не всі з сайтів нижче годяться бути заповідями, по-друге я просто фізично не змогла би переглянути всі сайти на тему Боллівуду, аби вибрати найкращі. Як-не-як мільярд кіносхиблених у самій Індії, а ще мільярд поза нею. Так що тих сайтів десятки тисяч або й більше. Самій тільки красунечці Айшварії Рай присвячено 17 тисяч веб-сторінок!!
Подаю деякі з пристойних і часто оновлюваних ресурсів. Усі - англійською мовою.

1. «Ваш улюблений боллівудський блоґ, повний голлівудської масали» – віщує лого. Масала – це взагалі-то традиційний індійський чай з приправами, що заварюється на молоці. До речі, смакота! А в переносному значенні масала – це щось загальнодоступне, народне, популярне, коротше маскульт, який хаває піпл.

2. На свій Блоґ Аміра Хана один із найкращих акторів дописує 1-2 рази на тиждень. Він почав бложити 17 червня 2007 р., бо хотів дізнатися думку про ювілейне найповнішу DVD-версію фільму Лаґан: Одного разу в Індії/Lagaan: Once Upon a Time in India. А потім проперло, і Амір Хан продовжив спілкуватися наживо. Хоча зізнається, що з електронікою в нього туго, бложить кльово. Якщо бути уважним, то можна вичитати і секрети зйомок, і про стосунки з іншими акторами, і про розпорядок дня Аміра. САМ пише і САМ читає коментарі, на деякі навіть відповідаючи в наступних записах. Бідолашний, там коментарів сотні, а на останні два було по 2 тисячі! Думаю, довго Хан не витримає і таки заведе модератора.
3. Цілком милий груповий блоґ. Можна простежити, хто ще і звідки, крім вас, читає блоґ.

4. Портал Світ Боллівуду має ненав’язливий доступний дизайн і порядок з мультимедіями. Новини, огляди саундтреків, прокатні дані. Огляди найгучніших фільмів, правда, тільки за останні 2 роки. Активний форум і навіть безплатна пошта. Є стрічка голлівудських новин. Посилання на найкращі FM-станції з індійською музикою з усього світу.

5. Знайди 10 відмінностей між Індією FM та номером 4 Світ Боллівуду:)! Але це також мегапопулярний сайт.

6. Новини може і не надто ексклюзивні, зате їх легко фільтрувати! Сайт тупо у вигляді стрічки блоґу, де кожен пост із фоткою. Тому одразу бачиш, хто тебе цікавить.

7. На Прем'єрах Боллівуду надто вже багато букв, надто вони дрібні і надто пересіяні рекламою. Тут раджу ходити лише на факти-цікавинки.

8. Найновіші трейлери та інші відео. Не лише з Боллівуду, а й з телузького, тамільського, пакистанського та голлівудського кіна. Кумедно, що до Голівуду вони зараховують увесь американський шоу-біз разом із концертами Мадонни та кліпами Бейонсі.

9. І стара, і нова фільмова музика. Для гурманів – класична індійська музика двох головних напрямів: північна гіндустані і південна карнатакі.

10. Слова фільмових пісень із перекладом на англійську! На жаль, перекладені не всі пісні, але найтерплячіші можуть надіслати запит на розшифрування. Обожнюю потім із цими словами сідати за ЮТуб і намагатися щось там хоча би приблизно наспівати. Виходить повний lol.

26 вересня 2007 р.

Сурдопереклад у танці


Колись Боллівуд частіше ставив класичні танці або їхні варіації. Класичний індійський танець - це найдавніша у світі хореографія (понад 5 тис. років) і чи не найскладніша. Це не просто танець, а ціла драма ритуального походження.

Танець - це саме життя і для індійців символізує красу. Тому-то він має визначальне місце в їхній культурі. Для розповіді слугує все: жести, міміка, позиції рук і пальців. Позицій пальців є сотні, і вони означають природні явища, родинні зв'язки, соціальний статус героя чи герооїні історії, емоції і т. д.

У танці мають рухатися абсолютно всі частини тіла, водночас танцівниці нізащо не можна показувати свою втому. Танцівниці, на думку теоретика 12 ст. Нандікешвари, мають відповідати таким вимогам:
- танцівниця має бути приємна
- молода
- дотепна
- самовпевнена
- знати, коли варто починати й закінчувати танець
- вміти дотримуватися ритмічних циклів
- виконувати танець і під вокальний, і під інструментальний супровід
- мати граційне тіло
- округлі груди
- великі очі
- красивий одяг
- і щасливий вираз обличчя!

Занадто високим або низьким, надто худим або повним, горбатим, із пласкими грудьми, великими губами чи рідким волоссям, а також безголосим - танцювати зась! Виходить, мені, худій, високій (на індійські мірки) і з повними губами - пасує хіба що виріщатися на танці:(

У давнину танці виконували винятково у храмах, і мали на це право тільки спеціальні танцівниці з найвищої касти брахманів. Пізніше танцівниці перемістилися у палаци магараджів, хоча і надалі зберігали свій високий соціальний статус. Аж поки в Індію не прийшли у 18 ст. британці-пуритани, яким вихваляння богів через танець здавалося блюзнірством.

У наступному відео - уривок із фільму Амрапалі/Amrapali (1966), де під час якогось свята головна героїня змагається за право стати головною танцівницею в палаці. Амрапалі - це реальна особа, героїчна дівчина з 6 ст. до н. е., через яку почалася війна. Вона потім на все наплювала, приховала свою красу, танці і розум і навернулася до Будди. Він теж саме тоді жив. Зіграла Амрапалі легендарна південноіндійська акторка Виджаянтімала (у них, на Півдні, у всіх такі химерні імена). На жаль, вона давно вже не знімається, але її пам'ятають як чи не найкращу танцівницю за всю історію Боллівуду. Саме Виджаянтімала запровадила навіки традицію, що акторка ОБОВ'ЯЗКОВО мусить уміти танцювати.

Обіцяний танцювальний куліш

Якщо на сцені висить рушниця, то вона рано чи пізно затанцює

Це вже затертий жарт про індійське кіно, але танець - справді одна з найбільших його принад. Танець в індійському розумінні, тобто ціла вистава, драма, що музикою, словами й рухами розповідає історію.

Зараз Боллівуд дедалі рідше ставить класичні індійські танці, натомість полюбляє ф'южн. Намішує все підряд: свої класику і фольк, фольк із різних інших країн, наприклад, кельтський, латину, диско, ар-ен-бі і т.д. За десятки років сформувався цілий набір жанрів сінематік, які тепер теж вивчають у школах індійського танцю.

У цьому уривку з Коли радість, коли сум/Kabhi Khushi Kabhie Gham (2001)усе вкупі: бродвейська стилістика, європейська класика, народний танець штату Панджаб банґра. ви тільки-но гляньте, як вишиває уже сивочолий Амітабх Баччан, найбільша зірка з мертвих, живих і ненароджених боллівудців.

25 вересня 2007 р.

Сайт для серйозно налаштованих

Планета Боллівуд - це абсолютно хаотичний сайт, я його не дуже люблю. Але там можна знайти огляди фільмів і саундтреків, плітки про зірок та офіційні інтерву з ними, найсвіжіші дані про прокат. Для розваги - море опитувань та рейтингів. Радять, на який показ варто піти, а який краще проспати. Але погодьтеся, що все це грає для індійців, які на місці, або ж для суперфанів у повному курсі справ.

А ось рецензії годяться і для чайників. Наприклад, невеликий відгук на суперовий фільм, знятий у Нью-Йорку, Буде завтра чи ні/Kal Ho Naa Ho (2003) з Шарукхом Ханом, Пріті Зінтою та Саїф Алі Ханом. Коли нема охоти, то я й так незабаром про стрічку напишу.

24 вересня 2007 р.

Rang De Basanti

Хто лінується дивитися душевний ролик нижче, гляньте цей коротесенький трейлер.

Rang De Basanti. Разом нам було так добре...

Розфарбуй у шафрановий!

Я досі під враженням від фільму, який подивилась у суботу! Іще ніколи мені ТАК не хотілося, аби індійський фільм потрапив до нас у прокат. Бо настільки близькі його теми українцям.

Rang De Basanti (2006), 157 хв
реж. Ракеш Омпракаш Мера
Амір Хан, Сога Алі Хан, Сідгарт Нараян, Кунал Капур, Атул Кулькарні, Шарман Джоші, Еліс Петтен
... П'ятеро лайдаків горя не знають, гасають на мотоциках, заливаються наввипередки пивом, оцінюють дівиць за 10-бальною системою. Шоста в компанії - дівчина-розумниця, яка ніяк не може напоумити парубків.
І тут як сніг на голову одна білявка з Лондона пропонує їм ролі у своєму майбутньому документальному фільмі. Сью хоче, аби світ почув історію зі щоденника її дідуся. Британський офіцер у колоніальній Індії, він змушений був придушувати повстання, вішати їх, а потім - молитися за їхні душі... Дівчині доведеться довго чекати, поки гуляки вивчать напам'ять хоч пару рядків зі сценарію і перестануть реготати.
Коли фільм уже майже знято, трапляється лихо і лише тоді герої розуміють, наскільки вони зжилися з образами тих повстанців, яких вони грають і які боролися за незалежність Індії. Сюжет із 30-х років дедалі химерніше переплітається з сучасними подіями. (-:Якщо хтось не розрізняє сучасні косухи і традиційні чалми, то ретро-сцени спеціально зняті в шафрановій сепії. Шафрановий - це верхній колір індійського прапора, національний колір країни, тому має глибОООке смислове навантаження:-)
"Лайдаки" кидають виклик державні. Адже це тільки на словах Індія - найбільша демократія у світі. Так то це наскрізь прогнила і наскрізь корумпована система. Як і їхні паралельні герої, хлопці закінчують погано.

Розфарбуй у шафрановий - це кінематографія-не-відведеш-очей, музика улюбленого композитора А. Р. Рамана (я ще про нього напишу!) і дуже динамічний сюжет. (Що, на жаль, нечасто буває в боллівудській графоманській фільмотеці). Фільм маніфестальний, але в жодному разі не примітивний і не дає легких відповідей. Серед головних - мегазірка Амір Хан (теж іще напишу, обожнюю його, він знімається мало, але яскраво!) і британка Еліс Петтен, якій довелося вивчити гінді для цієї ролі. До речі, неіндійці, тим паче європеоїди, дУУУУУже рідко знімаються в головних ролях, та ще й позитивних. Зазвичай тільки в камео і грають усяких негідників:)
Стрічка виграла 7 Фільмфейр (Filmfare) - премія-аналог Оскара, у т. ч. найкращі фільм, режисура, музика. Ще минулого року її подавали на Оскара, правда вона так і не втрапила у п'ятірку номінантів. Тільки подумати: українці подавали якусь там слізно-пласку "Аврору" та ще й скиглили, що от, знову не пройшли. Хай би подивилися Rang De Basanti і повчилися!

Ми тут любимо, включно зі мною, поговорити: типу треба не вмирати за незалежність, а жити для неї. Але ми забуваємо, що донедавна були такі умови, що не можна було жити вільно дихаючи. Ще кажемо таке: у тому, щоб сунути поліцаю в кулак 20 грн, нічо такого нема. Але коли всунення набирає глобальних масштабів, то масово гинуть люди. А найбільше любимо просторікувати: у нас цивілізація, прогрес, і ми цілком круті європейські чуваки. Але в деяких аспектах ми сидимо в тому ж болоті, що і на початку минулого століття.
Під кінець збочилося на памфлет, але месидж був такий: це абсолютний маст-сі, який багато критиків уже назвали найкращим боллівудським фільмом.

18 вересня 2007 р.

Сайт № 1, без якого ніяк!

Це, звісно, YouTube! Краще раз побачити, ніж...
На Ютубі можна знайти уривок майже з кожного більш-менш видатного фільму, включно з довоєнними. Найчастіше це пісенно-танцювальні номери. Є комедійні або ж ключові сцени, наприклад, апогей фільму - не раджу тим, хто не любить спойлерів. Бувають і фільми повністю - їх викладають почастинно, по 7-15 хвилин.

Люди постять усе: інтерв'ю з зірками, ток-шоу з ними, хроніки зйомок фільмів і власні колажі зі сцен чи фоток улюблених акторів.

Деякі ролики суто мовою на гінді, інші мають англійські, французькі, іспанські, польські і т. д. субтитри. Є й дубльовані відео, хоча поки що я знаходила дубляж тільки німецькою.

Люблю пісню Де та дівчина? з фільму Серце бажає/Dil Chahta Hai (2001). Боллівуд мило самоіронізує. Три частини пісні пародіюють три великі ери гінді-кіна: гламурні 30-40-і, хіпозні 70-і та пафосні 90-і. Вище дивіться з субтитрами.


17 вересня 2007 р.

До Інду через Рейн

Я відкрила для себе новий Боллівуд, коли була о-перкою в Німеччині, у січні-червні 2006-го. Той самий RTL II, про який я писала в попередньому записі, у принципі мені подобався, а тут іще й нагадав про індійське кіно. У нас же про нього забули на початку 90-х. Відтоді, як Союз умер і перестав купувати фільми у братнього народу, просіювати їх через ідеологічне сито і, без сумніву, чудово дублювати на ленінградській кіностудії ім. Горького.

Так через років 15 ожило в мені дитяче захоплення. Хоча інтерес до Індії не згасав ніколи. Коли мені було 6, мама вичислила в якійсь шарашній московській канторі за датою народження, хто з нашої сім'ї ким був у минулому житті. Йшов 90-й рік, усілякі підозрілі організації виростали як гриби після дощу і один поперед другого спішили відкрити всю правду про астрологію, нумерологію, хіромантію, секс і т. д. Коротше, про всякі заборонені до того речі. Виявилося, що в минулій "інкарнації" я була індійським чоловіком десь у 9 ст., здається, невисокої касти, можливо, шевцем:) Казка мені так сподобалася, що я досі в неї вірю!

14 вересня 2007 р.

Salaam Namaste у суботу 15 вересня!

Завтра о 21:15 за київським часом дивіться касово успішну молодіжну комедію 2005 року Добрий день! Салям - це мусульманське привітання, намасте - індуїстське, а як це пов'язано з сюжетом, подивимося. Знаю, що йдеться не про міжрелігійну колотнечу, а про інше гостре для індійського суспільства питання - співжиття неодруженими і до чого це може призвести.

У головних ролях Пріті Зінта та Саїф Алі Хан - солодку парочку люблять знімати разом. Стрічка продовжує популярну "емігрантську" серію, де герої - успішні нащадки експатів. Вони народилися вже за кордоном, достатньо вестернізовані, але в душі, звісно, пам"ятають про культуру неньки-батьківщини. У Доброму дні! події відбуваються в Мельбурні, там же і повністю зняли комедію. Тому в ній повно австралійських пляжів.

На жаль, аби подивитися цей фільм по телевізору, потрібні два пункти:
- канал RTL II (він є у кожному безплатному супутниковому пакеті)
- і хоча би трохи розуміти німецьку мову.

Німецький розважальний канал RTL ІІ десь що два тижні показує боллівудські творіння. Вони відносно нові (переважно 2000-х років) і дуже якісно дубльовані, як і всі решта фільми на німецькому ТБ. Голоси там підбирають майже ідентичні, до ліппінгу не прискіпишся - як у кінотеатрі. Вони навіть власні дотепні назви придумують. Наприклад, завтрашній фільм Salaam Namaste вони переклали як Hochzeit - Nein, danke! (Весілля? Ні, дякую!).

Раніше в Німеччині індійські фільми транслював мистецький канал ARTE. Але у 2004 році дільці з комерційного холдингу RTL вирішили, що час струсити з цього кіна екзотичний порох і перемістити його у графу "мейнстрим". Адже від кінця 90-х Боллівуд поволі почав завойовувати Захід, та й індійська спільнота в Дойчляндії чимала.

Рейтинг першого ж фільму Коли радість, коли сум/Kabhi Khushi Kabhie Gham перевершив усі сподівання. 12,2 % рекламнопривабливої аудиторії - це були далеко не лише індійці. За наступні дні фільм сягнув третьої сходинки чарту продажів на німецькому Amazon.

11 вересня 2007 р.

А це блоґ нашого курсу!

Наш викладач із онлайнової журналістики Максон Пуговський оглядає блоґи нашої групи і дає посилання на найцікавіші.

Чому Боллівуд?

Я не лише люблю індійське кіно. Я маю купу РІЗНИХ емоцій щодо нього. Ясно, що і емоції, і інформація просяться на-гора.

Не дійшла б цього так швидко, якби в нас, 2 року Могилянської школи журналістики, не почався курс "Новітні медіа". Власний блоґ - обов'язкове завдання.

Я писатиму про Боллівуд, кіноіндустрію мовою гінді, базовану в Мумбаї і найпопулярнішу у світі. Усе індійське кіно (кількадесят мов і центрів) охопити неможливо.

Спробую розповісти про явище Боллівуду, його естетику. Напишу про деяких акторів. Порекомендую фільми. Підкажу, де їх брати на дисках і в Мережі. Поділюся адресами класних ресурсів.